“Цей один семестр в зовсім іншому середовищі по відчуттях дає не менше, ніж ціла дворічна програма, адже ти намагаєшся встигнути дуже багато, знаючи що твій час тут лімітований”
Марта Рогач, студентка магістерської програми в УКУ “Менеджмент маркетингової діяльності” ділиться досвідом навчання в США у Tuck School of Business.
Перш за все, чи могла б Ви загально розповісти як тобі університет, країна і досвід навчання за кордоном?
В мене було доволі багато очікувань перед початком цього семестру за кордоном, адже Tuck School of Business належить до Ліги Плюща (асоціація восьми найстаріших американських університетів США) та займає 6-те місце в рейтингу найкращих бізнес-шкіл США. Неймовірно красивий кампус, одні з найкращих професорів та дуже позитивна і надихаюча загальна атмосфера – саме так я б описала свої перші враження від університету. Кампус знаходиться буквально серед лісів в штаті New Hampshire, дуже віддалено від великих мегаполісів. Місто в якому знаходиться Tuck School of Business дуже маленьке, але неймовірно затишне і красиве. Крім цього, тут дуже безпечно і є відчувається дух справжнього студентського містечка, що мені дуже сподобалось.
Я мала можливість самостійно обрати предмети, які я хотіла б пройти протягом цього семестру і вибір був досить широким та включав в себе різні напрямки, такі як фінанси, маркетинг, лідерство, tech та інші. Мене особливо зацікавили предмети, яких я не мала можливості пройти в УКУ – Negotiations, Communicating with Presence, Generative AI & Future of Work. Я виділила саме їх, бо мені сподобалось, що великий акцент тут роблять на soft skills, та допомагають розвивати лідерські навички. Окрім цього, дуже відчувається що програму та матеріали постійно оновлюють, щоб встигати за новими тенденціями та розвитком технологій, як от з AI.
Якщо розглядати цей досвід через призму країни, то культура США звичайно також відображається на певних відмінностях у навчанні. Американці дуже відкриті, і культура “small talks” підтримується звичайно і в університеті. Я би навіть сказала, що “small talks” тут трансформовані в “coffee chats”. Студенти дуже активно будують свій нетворк і за 2 роки навчання мабуть немає людини з якою вони б не поспілкувались за кавою. Такі зустрічі це свого роду робота, але саме це допомагає побудувати звʼязки та сильне комʼюніті.
Це вже мій третій досвід навчання за кордоном (я отримала диплом бакалавра у Польщі і була на обміні у Бельгії) і звичайно я багато порівнюю кожен з цих періодів. Всі вони звичайно дуже різні, але особисто для мене навчання за кордоном, навіть якщо це лише один семестр, це одна з найкращих можливостей, яку потрібно старатись використати чи то на бакалавраті чи на магістратурі. Цей один семестр в зовсім іншому середовищі по відчуттях дає не менше, ніж ціла дворічна програма, адже ти намагаєшся встигнути дуже багато, знаючи що твій час тут лімітований.
Чим відрізняється навчання за кордоном від УКУ?
Найперша відмінність, яку я побачила одразу – це те, що студенти тут не працюють, а сфокусовані лише на навчанні. Це MBA програма, тому усі з них вже мали робочий досвід, проте для навчання в бізнес-школі вони роблять перерву на 2 роки. Поєднувати навчання з роботою тут доволі складно, адже навантаження та швидкість є високими. Окрім самого навчання є ще багато можливостей для подорожей, та велика кількість заходів, зустрічей, тому календар порожнім не буває. Тут є безліч додаткових активностей, які організовують самі студенти, адже для них це можливість проявити свої лідерські навички, активність та ініціативність. Кіноклуб, клуб лижників та сноубордистів, клуб любителів віскі і ще безліч клубів та міні-організацій в рамках яких проводять заходи та різноманітні зустрічі. Я помітила, що це дуже допомагає студентам будувати міцніші звʼязки базовані на спільних інтересах та зацікавленнях.
Ще одна відмінність проявляється у тому, що на мою думку навчання в УКУ більше сфокусоване на практиці та конкретиці. Оскільки студенти працюють та мають конкретні кейси для застосування здобутих знань, то ефективність та результативність програми видно одразу. В Tuck студенти працюють на перспективу, розглядають дуже багато кейсів, і розвивають дуже широку експертизу. На мою думку, обидва підходи є хорошими, а все залежить від цілей студента.
Говорячи про цілі, тут я також помітила велику різницю. Більше 70% випускників Tuck по завершенні навчання йдуть працювати у консалтингові компанії. Певна частина іде у big tech, і дуже маленький відсоток обирає стартапи або власний бізнес. Культура в УКУ більше спонукає обирати підприємницьку стежку і дає багато інструментів саме для розвитку власної справи. Також відрізняються і початкові цілі та запит з яким приходять студенти у Tuck. Більша частина приходить сюди аби зробити наступний великий крок у карʼєрі, який неможливий без MBA. Цікаво також, що для багатьох МВА це можливість повністю змінити свій вектор і сферу діяльності. Програма є дуже різноманітною, тому дає можливість розвинути багато навичок і для людей які відчули, що “застряли” на певному етапі свого життя та карʼєри мають можливість повністю трансформувати свій напрямок, і не починати з 0 в карʼєрі.
Який здобутий досвід Ви б хотіли привезти в Україну?
Мені дуже імпонує великий акцент на побудову звʼязків та нетворку і дуже сильного комʼюніті. Багато студентів говорять про те, що саме це є найціннішим, що можна і потрібно взяти від навчання у Tuck School of Business. Такої кількості можливостей познайомитись, поспілкуватись, знайти потрібні контакти за такий короткий час я не зустрічала ніде. І це дуже активно комунікують та дають реальні можливості користуватись цим нетворком. В Tuck є велика база з інформацією про всіх випускників, тому легко можна знайти контакти людей які працюють у певній компанії. І головне можна бути впевненим у тому, що ці люди будуть максимально готові та відкриті до того щоб допомогти, адже Tuck плекає цю культуру комʼюніті та взаємодопомоги. В Україні це не настільки розвинено, проте УКУ один з небагатьох університетів, що робить кроки у цьому напрямку і я вважаю це дуже правильно та цінно.
Беручи до уваги те, що у нашій країна з 2014 року йде війна, є ще одна річ, яку я б дуже хотіла привезти в Україну, а саме програми для ветеранів. На українців чекає багато роботи, багато реформацій та змін у суспільстві, тому потрібно вже зараз активно та ефективно впроваджувати ініціативи, які допоможуть пристосуватись до нової реальності. А вона така, що в нашій країні зараз і надалі буде велика кількість людей, що пройшли через пекло війни, і їм потрібно буде повертатись до “нормального” життя, в якому вони можуть знайти своє місце, роботу, своє комʼюніті. В США є програми для ветеранів, які дають їм багато можливостей для отримання освіти. Я особисто познайомилась тут з деякими з таких людей і побачила, як такі програми допомагають ветеранам продовжити своє життя у новому напрямі.
І остання річ, яка дуже допомогла особисто мені тут це велика підтримка і допомога з боку спеціалістів та консультантів з карʼєрного розвитку.
Є цілий окремий відділ, який працює та допомагає студентам побудувати хороше резюме, мотиваційний лист, знайти свій карʼєрний напрямок, підготуватись до співбесід і тд. Це фундаментально відрізняється від УКУ, адже практично всі студенти магістерських програм в нашій бізнес-школі вже працюють під час навчання. Проте, з особистих спостережень видно, що багато з нас змінює свій вектор та роботу під час навчання, адже ти отримуєш абсолютно нові знання та навички. Тому я думаю що акцент та допомога з карʼєрним розвитком була б дуже доцільною. З іншого боку потрібно притягувати більше великих компаній до УКУ, аби вони самі приходили в першу чергу сюди для пошуку талантів і таким чином це створює win-win ситуацію.
Які навички були найкорисніші під час навчання за кордоном?
Я б виділила адаптивність, аналітичне мислення та відкритість. Взяти максимум від такого досвіду можна лише за умови, що ти готовий з головою в нього зануритись і присвятити себе всьому що відбувається на новому місці. Тому важливо вміти підлаштовуватись та адаптуватися до нової реальності і робити це швидко. Як правило, в кожного університету свої “правила” і їх потрібно вивчити та грати за ними. Бути студентом на один семестр складно, адже для тебе все нове, а для інших – це рутина до якої вони вже дуже звикли і в якій всім все зрозуміло. На початку потрібно задавати багато запитань, щоб якнайкраще зрозуміти як все влаштовано і як стати частинкою цього.
Аналітичне мислення дуже допомагає в самому процесі навчання. Аби встигати за швидкістю та динамічністю навчання потрібно вміти швидко аналізувати та робити висновки. Оскільки програми звичайно ж відрізняються, “база” може бути різною і деякі з предметів можуть бути зовсім новими, незнайомими та складними. Проте з хорошими аналітичними навичками можна знайти ключ до будь-якого завдання.
І як кажуть “last but not least” – відкритість. Відкритість до нових знайомств, відкритість до викликів, відкритість до експериментів, відкритість до чогось нового, незнайомого, страшного. Якщо ти вже виходиш за зону свого комфорту, то треба робити це максимально і підштовхувати себе до максимальної кількості нового досвіду і як правило в кінці ти приємно дивуєшся тому наскільки класно та корисно казати “так” чомусь новому. У моєму випадку, окрім того що я максимально відкрита до знайомств і мабуть не зможу навіть порахувати кількість нових людей, яких я тут зустріла, я вирішила підійти з такою відкритість і до всього іншого. Один з предметів, який я зараз тут вивчаю називається “Communicating with Presence” і є по суті акторським курсом з акцентом на розвиток лідерських якостей. Ми вчимось використовувати свій голос, вирази обличчя, мову тіла для того щоб ефективно комунікувати та надихати. І для цього ми медитуємо, складаємо казки, копіюємо поведінку інших, ставимо міні-виступи, ділимось дуже персональними історіями з власного життя і вчимось краще пізнавати самих себе.
Я завжди думала, що акторська майстерність це точно не про мене і я занадто соромʼязлива для того, щоб навіть піти на такий курс. Проте, я кинула виклик самій собі і зараз розумію, що це було одне з найкращих рішень під час навчання тут, адже те що я отримала від цього курсу не описати словами.
Публікацію підготувала Тетяна Галагуз